Така різноманітна тривожність: панічні атаки та панічний розлад

Автор: Катерина Катеринчук Опубліковано:

Перш ніж дати визначення панічному розладу, потрібно розібратися, що ж таке панічна атака. Панічна атака (ПА) – це раптовий напад сильного страху, який досягає максимуму протягом десяти хвилин і супроводжується хоча б чотирма з таких симптомів:

  • почуття посиленого чи прискореного серцебиття;
  • тремтіння/озноб;
  • відчуття утрудненого дихання/задишка;
  • страх задихнутися;
  • запаморочення, відчуття нестійкості;
  • підвищене потовиділення;
  • припливи холоду чи спека;
  • біль чи дискомфорт у грудях;
  • нудота;
  • страх смерті;
  • почуття нереальності того, що відбувається (дереалізація/деперсоналізація);
  • страх втратити контроль або збожеволіти.

Це не вичерпний перелік симптомів. У деяких людей можуть бути й інші рідкісні симптоми, хоча страх, як правило, є завжди. Буває, що симптомів менше, або вони можуть мати невисоку інтенсивність. Це ще можна називати панічною атакою (ПА), але з обмеженою кількістю симптомів.

Панічний розлад (ПР) можна діагностувати при періодично повторюваних та несподіваних панічних атаках. Якщо при цьому протягом місяця після панічної атаки людина продовжує відчувати: (а) стійке занепокоєння, що вона повториться; (б) хвилювання з приводу її наслідків («серцевий напад, задихнуся, збожеволію»); (в) присутні суттєві зміни поведінки, пов’язані з панічними атаками («уникаю місць та ситуацій, де може статися ПА»).

За деякими даними, панічні атаки трапляються у 30% людей протягом життя. Поодинока ПА за своєю суттю є крайнім ступенем вираження реакції нашої системи тривоги «бий/біжи» і не говорить про якісь порушення. Ризик виникнення ПА підвищується у стресових для психіки та організму умовах. Наприклад, воєнні дії, недавнє розлучення, хвороба, (коли присутня температура і слабкість, але людина може ще не знати, що захворіла), підвищена відповідальність, похмілля, втома, втрати або невдачі можуть спровокувати ПА.

При цьому часто навіть після нападу панічної атаки у багатьох людей не розвивається ПР. Чому ж так? Річ у тому, що розвитку ПР сприяє не сам факт ПА, а яке значення людина надає цьому стану і, що надалі вона починає робити, щоб «врятуватися» від повторення панічної атаки та її наслідків. Докладніше я опишу цей процес на прикладі нижче.

Приклад випадку панічного розладу

Євген, 28 років

Євген мав досить стресовий період на роботі, він перепрацьовував та перестав ходити до спортзалу. Як тільки проєкт на роботі запустився і в нього з’явився час, він вирішив поновити тренування. У спортзалі на біговій доріжці він вирішив дати собі звичайне навантаження, хоча близько місяця раніше не займався. Він відчував сильне серцебиття і в якийсь момент йому здалося, що він задихається. Він спробував частіше і глибше дихати, щоб зробити глибший вдих, в цей момент у нього закружляла голова. І він почав думати: «Що зі мною не так? Я зараз знепритомнію і впаду. А раптом у мене серцевий напад і зараз помру?». Він почав переживати про це і неприємні симптоми лише посилювалися. Євген викликав таксі та вирішив їхати відразу до лікарні. Він трохи заспокоївся по дорозі, йому стало легше. Лікар не знайшов у нього жодних відхилень при огляді, сказав тільки, що підвищений тиск і призначив додаткові аналізи та обстеження для того, щоб точно перевірити, чи все гаразд. Обстеження підтвердили, що Євген здоровий. Однак, він став часто помічати, що в нього інколи виникає задишка і разом із нею прискорене серцебиття і запаморочення, навіть коли він на роботі чи вдома. Він припинив ходити в зал, бо боявся повторення ПА, купив тонометр і став регулярно вимірювати тиск, став уникати походів до супермаркетів, тому що там йому часто ставало задушливо і з’являлися знайомі симптоми, які лякають: серцебиття, запаморочення, почуття браку повітря. Євген став все частіше прислухатися до свого тіла і як тільки помічав якісь схожі страшні відчуття, його накочувало хвилею тривоги та страху. Легше ставало, якщо вдавалося на щось спертися, сісти чи поряд був хтось із близьких, хто в разі чого міг би допомогти.

Отже, в який момент панічна атака, яка сталася у Євгена в спортзалі, призвела до виникнення панічного розладу? У той перший момент, коли Євген подумав, що симптоми панічної атаки – це серцевий напад і його мозок створив асоціативний зв’язок – «серцебиття, запаморочення, відчуття нестачі повітря = серцевий напад = смерть». Наш мозок дуже серйозно ставиться до всіх загроз нашому життю, тому Євген відразу почав фокусуватися і фіксувати будь-які, навіть ледве помітні зміни у тілі. А у відповідь на ці зміни реагувати єдиним доступним йому способом – включати тривогу (систему «бій/біжи»). Підвищення тривоги запускає каскад фізіологічних реакцій у тілі (частішає серцебиття, дихання, виділяється адреналін тощо), готуючи нас до боротьби чи втечі. І виходить, що відчуття яких людина боїться, ще в рази посилюються, вона лякається ще сильніше і тривога разом з цими відчуттями ще більше підвищується, що продукує панічну атаку.

І це може відбуватися в будь-яких ситуаціях, як у Євгена: пройшовся трохи прискореним кроком = пришвидшилося серцебиття = «небезпека» = мозок включає тривогу = ПА; на роботі стрес = трохи підвищилася тривога = відчув ті ж відчуття = «небезпека» = мозок включає тривогу = ПА. Євгену починає здаватися, що ПА чекають його скрізь і намагаючись врятуватися від них, він починає активно уникати різних ситуацій (зал, супермаркет, прогулянки на самоті тощо). «Рятуючись» таким чином, він справді знижує свій рівень тривоги та, відмовившись від походу до супермаркету, відчуває полегшення. А мозок у цей момент отримує позитивне підкріплення на кшталт «дивися, ми врятувалися, треба так і надалі продовжувати». У довгостроковій перспективі це лише посилює ПР: рівень тривоги зростає, кількість місць та ситуацій, яких людина уникає, зростає, а панічний розлад розростається.

Чим відрізняються панічні атаки та панічний розлад від інших тривожних розладів

ПР буває з агорафобією та без. У разі ПР з агорафобією є, як у випадку з Євгеном, уникнення різних місць та ситуацій: не ходити до магазинів, спортзалу; часто також зустрічається відмова від метро, ​​громадського транспорту, особливо якщо перша ПА трапилася там. Але може бути й ПР без агорафобії, де людина не уникає будь-яких місць, а формує інші види захисних стратегій (наприклад, прийняти заспокійливі, сісти, спертися на щось, коли стало погано тощо).

Панічні атаки можуть траплятися за різних видів тривожних розладів. Оскільки пікові підйоми тривоги можуть відбуватися і при фобіях, і при сильних переживаннях на тлі генералізованого тривожного розладу (ГТР), це може виливатися в повноцінні ПА з яскраво вираженими симптомами. Проте відмінною особливістю ПР буде те, що людина боїться самої панічної атаки та її наслідків. За інших видів тривожних розладів фокус страху буде інший, а ПА, у такому випадку, перед усім є симптомом високої тривожності.

При розладі тривоги про здоров’я (іпохондрії) присутні сильні переживання про здоров’я, страх хвороб, смерті та може супроводжуватися ПА. При ПР люди також можуть боятися померти від серцевого нападу або інсульту, а також у випадку з іпохондрією проходити численні медичні обстеження. Але цей страх виникає саме в момент ПА та пов’язаний лише з ними. Люди, які страждають від іпохондрії, переважно мають страх перед віддаленими та довгостроковими негативними наслідками (наприклад, померти від раку).

Висока соціальна тривога (соціофобія) також може переростати в ПА, але саме соціальна ситуація (страх зганьбитися, отримати негативну оцінку/засудження оточуючими) є для людини тривожним/небезпечним, а не сама ПА як така. При соціофобії ПА запускаються думками про можливість сказати дурість або якось не так повестися. У людей з ПР, переживання виникають через страх перед панічними атаками, їх фізичними симптомами та наслідками. У людей з ПР панічні атаки трапляються в різних контекстах та ситуаціях, а не лише в соціальних ситуаціях, як за соціофобії.

Деякі види фобій як, наприклад, клаустрофобія (страх перед переповненими чи закритими місцями (напр., кінотеатри чи ліфти), може призводити до уникнення громадських місць, як і за ПР. Щоб розрізнити необхідно зрозуміти, чого саме людина побоюється. При клаустрофобії це, як правило, страх задихнутися або неможливості втекти з ситуації та загинути (у натовпі чи ліфті), при панічному розладі людина буде боятися цих місць, тому що там може статися ПА, і якщо вона станеться, то не вдасться негайно вибратися і врятуватися від наслідків ПА.

У людей з генералізованим тривожним розладом (ГТР) теж іноді трапляються панічні атаки, але діагноз ПР передбачає наявність постійних переживань про панічні атаки, їх повторення та наслідки. А при ГТР людина має багато переживань на різні теми, а не тільки про панічні атаки.

Для посттравматичного стресового розладу (ПТСР) характерна тривога через специфічну травматичну ситуацію, в якій сталася травма, та симптоми уникнення нагадування про травматичну подію. Травматична подія, що трапилися в певній ситуації, може викликати сильну тривогу, аж до рівня ПА, і уникнення потрапляння в схожі ситуації або зіткнення з тригерами (усім, що може асоціюватися з травматичною ситуацією). Знову ж таки, як і у випадку з іншими тривожними розладами, фокус тривоги при ПР та ПТСР буде різним. За першої – страх ПА та її наслідків, за другий – страх виникає через побоювання повторення пережитого травматичного досвіду у подібній ситуації.

Панічний розлад не схожий на обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), адже не супроводжується нав’язливими думками та ритуалами, але й при ОКР можуть виникати панічні атаки на тлі високої тривоги. Деякі форми ОКР (страх заразитися) можуть змушувати людину уникати певних місць.

Що ще почитати про тривогу: