Хворіти чи не хворіти, ось у чому питання: Що таке іпохондрія?


Коронавірус штовхає людей на необдумані вчинки. Люди, охоплені панікою, агресивно реагують на прояви будь-якої хвороби. Це приклад колективного сплеску тривоги за здоров’я чи іпохондрії. Я як психолог бачу, що останнім часом іпохондрії у нашому суспільстві побільшало. Привіт від коронавірусу. Поінформованість про цей тривожний розлад і про те, як з ним справлятися, допоможе покращити емоційний стан. Тож нумо розбиратися. Правду кажучи, іпохондрія — аж ніяк не унікальне явище, і зустрічається досить часто навіть поза епідеміями.

Будь-яка людина з тривогою за здоров’я скаже, що у неї є добра пачка обстежень, а також список клінік/сайтів про захворювання. Рука, що тягнеться загуглити симптоми, знайома дуже багатьом на своєму гіркому досвіді.

Отже, сьогодні говоримо про те, що таке іпохондрія, як її розпізнати, чому вона виникає і найголовніше, що з нею робити.

Що таке іпохондрія?

Іпохондрія – це форма тривожного стану, при якому присутні наступні симптоми:

  • Постійне занепокоєння щодо можливості захворіти на одну або кілька хвороб;
  • Скарги чи занепокоєння своїм фізичним здоров’ям;
  • Сприйняття своїх звичайних тілесних відчуттів як ненормальних та неприємних.

При цьому людина може вважати, що знає, яке у неї «насправді» захворювання, але ступінь її переконаності зазвичай змінюється, і/або вона вважає більш ймовірним то одне захворювання, то інше.

Як зрозуміти, що у вас іпохондрія?

  • Ви регулярно ходите на консультації до лікарів, і найчастіше вони не знаходять жодних ознак фізичної хвороби;
  • Після чергового візиту до лікаря ви відчуваєте полегшення та заспокоюєтеся, але цей спокій швидко минає, змінюючись новим нападом тривоги та бажанням піти зробити наступне обстеження;
  • Ви часто гуглите симптоми та намагаєтеся зрозуміти, якими хворобами можуть бути викликані ті чи інші реакції організму;
  • Вас дуже легко може охопити паніка, якщо ви дізнаєтеся про те, що хтось із ваших знайомих чи близьких захворів;
  • Ви маєте відчуття, що світ небезпечний і несе загрозу здоров’ю;
  • Існує переконання, що ви або вже хворі, або скоро занедужаєте, і виявити це — лише питання часу;
  • Ви часто помічаєте публікації про хвороби у соцмережах чи новинах;
  • Ви регулярно змінюєте свої плани, якщо вам здалося, що почуваєтеся погано;
  • Ви уникаєте ситуацій, які, на вашу думку, можуть спровокувати погіршення вашого стану;
  • Усі перелічені вище симптоми можуть стосуватися не лише вашого здоров’я, а й здоров’я ваших близьких, дітей чи батьків.

Чому виникає Іпохондрія?

У психотерапії є різні підходи. І в залежності від напрямку, в якому працює спеціаліст, можна на запитання про причини відповісти по-різному.

З погляду когнітивно-поведінкової психотерапії (КПТ)іпохондрію формують викривлені думки з переконаннями та специфічна поведінка, яка слідує за ними. 

Поясню на прикладі:

У Клієнта В. батько помер від інсульту. В був дуже близький з ним, і дуже схожий на нього, навіть зовні. Ця схожість допомогла В. прийти до висновку, що він також може померти від інсульту. Подібні автоматичні думки стали виникати у В. спонтанно, запускаючи певну «захисну» поведінку. Наприклад, він йде до спортзалу, тренується на біговій доріжці, і відчуває цілком закономірне підвищення частоти серцевих скорочень та жар у голові. Ці відчуття трактуються: «А що як у мене станеться інсульт», і ухвалюється рішення припинити заняття («Щоб не стало погано, не перевантажити судини»). Тобто запускається поведінка уникнення. Це, своєю чергою, з часом призводить до відчуття неповноцінності та нездоров’я: «Я хвора людина, я не можу тренуватися, мені треба себе оберігати». Уникнення стає дедалі більше, тривога підвищується ще сильніше. Так, коло замикається і виникає іпохондричний стан.

З точки зору гештальт терапії тривога за здоров’я є маркером деяких незакритих гештальтів (незавершених життєвих ситуацій). Візьмемо нашого В. Якщо його іпохондрія виникла або посилилася зі смертю батька, як можливі причини можуть розглядатися несвідомі та непрожиті емоційні переживання щодо батька, які виникли або посилилися з його смертю. Наприклад, це може бути туга про несказані слова, невиражена любов, оплакування втрати, почуття провини від полегшення (якщо з батьком були погані стосунки, наприклад). Ці емоції В. не усвідомлює, але вони іноді дають про себе знати у формі різних фізіологічних змін у тілі, які В. помічає і починає трактувати їх як ознаки нездоров’я. Ну і далі активується замкнуте коло, що я описувала вище.

Впевнена, що будь-який інший підхід має своє трактування передумов, що призводять до іпохондрії. І це не дивно. Я обрала ці два, оскільки у своїй роботі базуюсь саме на них. Хоча зараз я дотримуюся ідеї, що будь-який підхід може бути ефективним у роботі з тривогою, головне – щоб фахівець умів його використовувати. Тож переходимо до того, як саме варто працювати з іпохондрією?

Як лікувати іпохондрію?

У тому випадку, якщо ви, після прочитання інформації вище, виявили у себе стан, схожий на іпохондрію, я хотіла б запропонувати вам деякий алгоритм, дотримуючись якого ви зможете полегшити свій стан і, можливо, мінімізувати рівень своєї тривоги за здоров’я:

Перше, що необхідно зробити, — підтягнути «матчастину». Що я маю на увазі: вам необхідно розібратися у тому, як функціонують тривожні розлади загалом, та іпохондрія зокрема. Які фізичні зміни відбуваються з вашим тілом, якщо ви злитесь, радієте, турбуєтеся, боїтеся. Як на ці стани реагують ваше серце, ваші судини, ваш кишківник та м’язовий корсет. Для цього і пишеться ця стаття, а також я рекомендую вам прочитати такі книги:

  • Роберт Ліхі «Свобода від тривоги»
  • Крістіна Кухман і Даїна Сандерс «Якщо ви надто хвилюєтеся за здоров’я”
  • Девід А. Кларк, А. Бек «Тривога та занепокоєння: когнітивно-поведінковий підхід»

Якщо взяти нашого В., то це буде вивчення не тільки ознак інсульту, але також функціонування організму при спортивних навантаженнях, як вони впливають на серце, на судини. Яке підвищення серцебиття вважається нормою для спортсменів. Та інше.

Потім необхідно проаналізувати та скласти список своїх стратегій уникнення. Що саме ви не робите або навпаки, робите спеціально, щоб знизити свою тривогу за здоров’я. У випадку з В. це може бути уникнення спортзалу, відмова від вживання кави, постійна перевірка пульсу тощо.

Наступним етапом буде поступове розширення своєї зони комфорту. Крок за кроком вам необхідно долати свій опір та відмовлятися від стратегії уникнення. Але робити це потрібно не різко, а плавно, потроху. Ставити мікро цілі. У роботі з психологом складається навіть план «експозицій» (зіткнення зі страшними ситуаціями та формування іншого, корисного досвіду). В. може спочатку ходити доріжкою під наглядом тренера і припиняти тренування на пульсі 100, потім 110, потім 120. Потім робити це без контролю тренера. Потім збільшувати час тренування. Також він може міряти пульс кожні три години у спокої, потім кожні 5, потім двічі на день. Думаю, суть ви вловили.

Потім я рекомендую вам навчитися помічати, які тригери запускають у вас стан тривоги за здоров’я. Це можуть бути новини (відписатись чи припинити дивитися); спілкування з конкретними людьми (звести нанівець чи запровадити «табу» деякі теми); страшні тілесні симптоми (див. пункт 1 необхідно розібратися з фізіологією свого організму, зрозуміти суть змін при емоційних сплесках). Тобто, як ви зрозуміли, мало їх розпізнати, потрібно ще й підкоригувати свої дії, щоб знизити тривожність. В. може налаштувати фільтр стрічки у фейсбуці, приховувати контекстну рекламу клінік та інше.

Не менш важливим буде знайти та вибрати помічників з боку медицини, яким ви зможете довіряти. У вас має бути свій список лікарів, які не провокують у вас на переляк, концентруючись на вашому нездоров’ї (а такі, на жаль, бувають), а вміють чітко і ясно пояснити, де необхідне обстеження чи лікування, а де — ні. І необхідно побачити, що походи по лікарях часто є частиною захисної поведінки уникнення. По суті, це те, що провокує і посилює тривогу. В. необхідно знайти «свого» кардіолога і працювати тільки з ним.

Навчіться додатковим способам справлятися з тривогою. Це можуть бути дихальні практики (черевне дихання, дихання по квадрату тощо). Я маю статтю про це. Тут В. просто дисципліновано виконує рекомендації.

Проведіть ревізію життя. Жодна людина не буде почуватися добре, якщо вона мало спить, нерегулярно і неповноцінно харчується, мало рухається або давно не займалася сексом (так, це все теж впливає, як банально не здавалося б). В. варто почати лягати раніше спати та виключити фастфуд з раціону.

Якщо іпохондрія досить сильно заважає жити та обмежує ваш повноцінний спосіб життя, звертайтеся до психолога. Це не соромно, не страшно та досить успішно коригується. Головне — бажати змін та бути готовим працювати. Ми з В. точно це знаємо 🙂

Будьте в міру здоровими 🙂