Така різноманітна тривожність


Саме по собі поняття «тривожність» має під собою досить широкий спектр станів. Проте, практично різні тривожні стану відрізняються причинами виникнення, проявами, ступенем вираженості та, як наслідок, вимагають різних підходів до їх подолання.

У цьому циклі статей спробуємо розібратися з поняттям тривожних розладів, їх проявами, схожістю та відмінностями. У професійній літературі це позначається складним терміном «диференційна діагностика». Я спробую максимально просто розповісти, як по-різному на практиці може виглядати тривожність та які ключові відмінності є між різними видами тривожних розладів.

Почнемо з того, що таке тривожний розлад.

Термін «тривожний розлад» вже вказує на те, що основним компонентом, що об’єднує, для розуміння всіх видів тривожних розладів є тривога. Немає людини, яка б не стикалася з тривогою, її прояви можуть відрізнятися (фізіологічно, за інтенсивністю тощо), але тривога має низку важливих функцій:

  • Помітити та оцінити небезпеку;
  • Мобілізувати тіло, психіку та оточення для усунення небезпеки;
  • Впоратися з можливою загрозою;
  • Запам’ятати небезпечну ситуацію та способи її усунення.

По суті, тривога (страх) – це емоція, яка попереджає нас про можливу небезпеку та спонукає нас до її усунення. Це природна та корисна реакція, коли вона «включається» у відповідній ситуації. Але уявіть, що тривога включається в ситуаціях, де немає загрози, або її прояви навіть у незначних ситуаціях вкрай виражені, або вона постійно присутня у фоновому режимі та заважає розслабитися. Це те, що відбувається при тривожних розладах: тривога як би “виходить з ладу” і заважає нам нормально жити. Різні варіанти того, як це може проявлятися, становлять основу класифікації тривожних розладів.

Думки та поведінка

Наш рівень тривожності має властивість підвищуватись, наприклад, у стресових ситуаціях або коли ми не в ресурсі. Але якщо після того, як стресовий період закінчився, людина повертається у свій звичайний стан і тривога більше не заважає їй жити, то це не означає, що у неї є якийсь тривожний розлад.

Тривожний розлад – це триваліша історія, а не просто ситуативний підйом тривоги. І робить його таким певний спосіб мислення і поведінки, що повторюється. Тобто те, як людина думає про ситуації, з якими вона стикається і що робить, щоб впоратися з ними та тією тривогою, може призводити до формування тривожного розладу.

На прикладі простої фобії це може виглядати так:

«Я боюсь усіх собак, адже думаю, що вони усі небезпечні, відповідно уникаю місць, де їх можна зустріти, що у результаті призводить до того, що мій страх не минає».

Тобто взаємодія двох компонентів: моїх думок «собаки усі небезпечні» та дій «уникнення місць, де їх можна зустріти» призводить до закріплення фобії у довгостроковій перспективі.

У різних тривожних розладів ключовими є різні думки та поведінка, а їх взаємодія призводить до тих чи інших симптомів, які характерні для тривожного розладу.

психолог онлайн Киев

Спектр тривожних розладів

Важливо також уточнити, що прояви тривожних розладів можуть бути різного ступеня вираженості. Діагностика більшості тривожних розладів працює не за принципом «є» чи «ні». Швидше це два полюси, що знаходяться на протилежних сторонах спектра. І на цьому спектрі людина може знаходитися десь між ними за рівнем вираженості симптомів. Або взагалі мати лише якісь окремі елементи якогось тривожного розладу.

Наприклад, за наявності соціальної тривожності в людини виникає страх у соціальних ситуаціях. Але варіанти вираженості цього страху можуть дуже відрізнятися: це може проявлятися у вигляді незначної сором’язливості або боязкості, тільки в одній (наприклад, при публічних виступах) або кількох ситуаціях, а іноді страх виникає у більшості соціальних ситуацій, без зв’язку з контекстом, коли будь-яка соціальна взаємодія викликає дуже інтенсивний рівень тривоги й людина їх уникає.

Іноді буває, що у людини проявляється більш ніж один тривожний розлад.

Ключовим фактором завжди є суб’єктивне відчуття людини стосовно того, наскільки ці прояви тривожності заважають якісно жити. І якщо заважає, то є сенс із цим станом працювати, навіть коли не виконуються всі критерії діагнозу «тривожний розлад».

При тривожних розладах може допомогти психотерапія чи медикаментозне лікування. Іноді доцільним є поєднання цих методів. Рішення про те, який спосіб лікування обрати людині у його конкретному випадку, необхідно приймати після консультації з фахівцями (психотерапевтом, психіатром).

Що ще почитати про тривогу: