“Я більше не знаю, хто я” А що, якщо одного дня ти прокинешся і зрозумієш, що життя, яке ти так старанно будувала/будував, більше не відчувається твоїм? Робота є. Стосунки є. Друзі є. Плани є. Начебто все на місці. Але ти дивишся на своє життя і думаєш: “А я тут взагалі хто?” Не тому, що все…
Можливо, більше, ніж вам здається. Полічіть зі мною. Раз – коли сказали “та все нормально”, хоча всередині все горіло. Два – коли погодились на зустріч, якої не хотіли, бо було незручно відмовити. Три – коли промовчали, коли вас образили, бо “не хотілося псувати атмосферу”. Чотири – коли підлаштували свою думку під чужу, щоб не сперечатись….
Багато хто з нас виріс на казках, які закінчуються весіллям і фразою: «І жили вони довго та щасливо». Проте в реальному житті після слів «Гірко!» починається найцікавіше й найскладніше — щоденна спільна робота. Як зробити так, щоб романтика не згасла під тиском побуту, фінансів та взаємних образ? Відповідь на це питання понад 40 років шукав…
Майже кожна людина хоча б раз у житті запитувала себе: “Може, зі мною щось не так?” Особливо коли тривога не відпускає. Перед важливою співбесідою. Перед іспитом. Після поганих новин. Коли близька людина не відповідає на повідомлення. Або коли потрібно прийняти важливе рішення. І тут виникає інше питання: Де закінчується нормальна тривога і починається тривожний розлад?…
Останні кілька років психологія стала дуже популярною. І це чудово. Ми почали більше говорити про депресію, тривогу, РДУГ, РАС, ПТСР. Люди перестали соромитися звертатися по допомогу. Це великий крок вперед. Ми стали настільки майстерними у вивченні психологічних термінів, що часом забули просту річ: наша психіка – це не тендітна ваза, яка тріскається від будь-якого вітру….
