Криза ідентичності: що відбувається, коли старе «я» вже не підходить, а нове ще не сформувалося. Частина 3
Як формується нова версія себе?
Ми вже розібралися:
- старе “я” може перестати відповідати життю;
- частина наших звичних “якорів” може зникнути;
- а нове “я” не з’являється за одну ніч.
То що ж із цим робити?
Нам потрібні нові соціальні дзеркала
Люди навколо нас постійно повертають нам певне уявлення про себе.
Є старі дзеркала: “Ми знаємо тебе такою”
Є обмежуючі: “У тебе не вийде”, “Це не для тебе”, “Ти не така людина”
Є підтримуючі: “Я бачу, що ти можеш більше”
А є нові й розширюючі – люди, поруч з якими ми раптом помічаємо: “О. Виявляється, я можу бути ще такою”
Це можуть бути нові друзі, колеги, професійне середовище, спільноти.
Не тому, що старі люди обов’язково погані.
Просто вони знають нас у певному контексті.
Якщо десять років усі сприймали вас як “тиху і сором’язливу”, поруч із ними може бути складніше раптом стати більш сміливою.
Соціальна система продовжує повертати вам старе відображення.
Нова ідентичність не народжується тільки в голові
Вона формується на перетині:
думок + досвіду + дій + стосунків + середовища + часу.
Ми пробуємо. Отримуємо реакцію. Помічаємо себе.
Коригуємо. Пробуємо ще.
І поступово: “Ага. Ось така я”
Тому потрібні експерименти
Ми часто хочемо спочатку точно зрозуміти: “Чи моє це?”
А вже потім діяти.
Але з ідентичністю часто працює навпаки.
Спочатку спробувати → потім зрозуміти.
Хочеш перевірити, чи тобі цікава нова професія?
Не обов’язково одразу звільнятися і вступати на п’ятирічне навчання.
Можна пройти маленький курс.
Поговорити з людиною з цієї сфери.
Зробити маленький проєкт.
Подивитися на свою реакцію.
Це і є отримання нових даних про себе.
Provisional selves – тимчасові версії себе
Не обов’язково одразу вирішувати: “Тепер я така людина”
Можна сказати: “А що буде, якщо я спробую пожити ось так?”
Спробувати нову роботу.
Нове хобі.
Новий стиль комунікації.
Нові межі.
Нове оточення.
Новий спосіб проводити вільний час.
І поступово з маленьких експериментів збирається нова версія: “О. Це теж я”
Але не треба забувати про цінності
Ролі можуть змінюватися. Цінності часто залишаються.
Тому замість: “Я хочу бути керівницею”
можна запитати: “Що мені дає роль керівниці? Що для мене тут важливо?”
Можливо, відповідь: автономія.
Або: розвиток.
Або: вплив.
Або: компетентність.
І тоді ви можете шукати різні способи реалізовувати цю цінність.
Бо професія може змінитися.
Роль може змінитися.
Країна може змінитися.
Але те, що для вас важливо, може залишатися вашим орієнтиром.
І ще одне: дозвольте собі бути “між”
Є умовний процес:
закінчення → втрата → відпускання
↓
нейтральна зона
↓
новий початок.
Нейтральна зона неприємна.
Бо старої визначеності вже немає.
А нової ще немає.
Але саме тут відбувається перебудова.
Тому: “Я поки не знаю” – не обов’язково проблема, яку потрібно терміново вирішити.
Іноді це просто чесний опис етапу.
А стара ідентичність не була помилкою
Якщо сьогодні вам більше не підходить людина, якою ви були десять років тому, це не означає, що тоді ви жили неправильно.
Але те, що колись допомагало, не зобов’язане залишатися вашим способом життя назавжди.
Можливо, ви не “зламалися”. Можливо, ви просто виросли з певної версії себе.
Головні думки:
Кризу ідентичності часто сприймають як момент, коли ми втратили себе.
Але іноді це момент, коли ми нарешті помічаємо: “Я більше не можу бути тільки тією людиною, якою була раніше”
І це не обов’язково погана новина.
Стара ідентичність не була неправильною.
Вона просто стала замалою.
А нову ідентичність не обов’язково потрібно «знайти» десь усередині себе.
Її доведеться побудувати.
Діями. Досвідом. Стосунками. Новими середовищами. Помилками. Маленькими експериментами.
І великою кількістю: “Спробую. Подивлюся, яка я тут”
Бо іноді питання “Хто я?” не має однієї правильної відповіді.
Ідентичність – не статуя, яку треба один раз виліпити.
Це жива конструкція, яку ми все життя трохи перебудовуємо.
І, можливо, дорослішання – це не нарешті зрозуміти, хто ти.
А навчитися витримувати момент, коли ти вже не та, ким була, але ще не знаєш, ким станеш.
Саме в цьому просторі й починається нова версія тебе.
Якщо ви зараз у періоді, коли старі відповіді вже не працюють, а нових ще немає, не поспішайте вимагати від себе ясності. Іноді розібратися самостійно справді складно, особливо коли зміни торкнулися одразу кількох сфер життя. Психотерапія може стати простором, де можна без поспіху дослідити, що саме змінилося, відокремити власні бажання від чужих очікувань і поступово сформувати нову версію себе. Якщо впізнали себе, збережіть цю статтю або зверніться до психолога, якщо відчуваєте, що хочете пройти цей процес не наодинці.
Автор статті: психолог в методі КПТ, Чорнобай Марина