Криза ідентичності: що відбувається, коли старе «я» вже не підходить, а нове ще не сформувалося. Частина 2
Чому ми так тримаємося за стару версію себе?
Щоб зрозуміти кризу ідентичності, треба спочатку зрозуміти, на чому взагалі тримається наше відчуття себе.
Умовно можна говорити про три групи “якорів” або “опор”.
1. Соціальні
Це наші: ролі, люди, середовище, статус і те, як нас бачать інші.
“Ти завжди була/був відповідальною/відповідальним”
“Ти сильна/сильний”
“Ти душа компанії”
“Ти не така людина”
Ми поступово вбудовуємо ці відображення у власне уявлення про себе.
2. Внутрішні
Це: цінності, переконання про себе, самооцінка, внутрішня історія.
Наприклад: “Я людина, яка завжди доводить справи до кінця”.
І якщо одного дня ви кидаєте важливий проєкт, може похитнутися не тільки проєкт.
Може похитнутися образ себе.
3. Поведінкові
Наші звички, дії, рутини, стиль життя.
Ми не тільки думаємо, хто ми.
Ми постійно підтверджуємо це своєю поведінкою.
Тому коли змінюється наша поведінка, може змінитися і відчуття себе.
А що буде, якщо якорі зникнуть?
Уявімо керівницю, яка багато років жила своєю роботою.
Її роль – керівниця.
Її середовище – команда.
Її поведінка – приймати рішення.
Її соціальне дзеркало – «ти сильна, ти знаєш, що робити».
А потім вона звільняється або її звільняють.
Формально вона втратила роботу.
А психологічно могла втратити:
роль + статус + середовище + звичний ритм + соціальне дзеркало + частину самооцінки.
Тому: “Я не знаю, хто я тепер” може бути абсолютно реальним переживанням.
І тут ми потрапляємо в дуже дивне місце
Старе “я” вже не працює.
А нове ще не сформувалося.
І ми зависаємо між двома версіями себе.
Стара: “Я знаю, хто я”.
Нова: “Я ще не знаю.
А між ними: “Боже, а що зі мною відбувається?”
Це нейтральна зона.
Ви вже не там, де були. Але ще не там, куди прийдете.
І тоді починається overthinking (надмірне обдумування)
“Хто я?” “Чого я хочу?” “Яке рішення правильне?” “Яка професія моя?” “Чи правильні в мене стосунки?” “Де я хочу жити?” “Що зі мною не так?”
Ми починаємо думати ще більше.
Але тут є проблема:
нову ідентичність неможливо повністю додумати.
Для неї потрібні нові дані про себе.
Не тільки думки.
А досвід. Тобто дії.
Possible selves: ким я можу стати?
Є цікава концепція possible selves – можливих версій себе.
У нас є:
Current Self – я зараз.
Possible Self – якою я можу стати.
Feared Self – якою я боюся стати.
Наприклад:
- Я зараз працюю на роботі, яка мені не подобається.
- Я можу займатися тим, що мені справді цікаво.
- Але боюся, що якщо звільнюся, стану фінансово залежною.
І між цими трьома версіями себе виникає напруга.
А ще є “я повинна”
Можна додати ще три образи:
Actual self – якою я є.
Ideal self – якою хочу бути.
Ought self – якою, на мою думку, повинна бути.
Наприклад:
Я зараз – втомлена і розгублена.
Якою хочу бути – впевненою, реалізованою, активною.
А якою “повинна” бути – хорошою мамою, успішною професіоналкою, турботливою партнеркою, яка все встигає.
І тоді страждання виникає не тільки через те, що: “Моє життя не таке, як я хочу”.
А ще й через: “Я не така, якою повинна бути”.
І ось тут виникає парадокс
Ми можемо дуже хотіти змін.
Але водночас триматися за стару версію себе.
Чому?
Бо вона знайома.
Навіть якщо не дуже хороша.
Ми можемо залишатися на нелюбимій роботі, повертатися у знайомі стосунки, поводитися відповідно до старої ролі – просто тому, що це підтверджує знайоме уявлення: “Я така людина”
Це називають self-verification – прагненням отримувати підтвердження власного уявлення про себе.
А overthinking може підтримувати це коло
Думаю → сумніваюся → боюся помилитися → нічого не роблю → не отримую нового досвіду → залишаюся зі старим уявленням про себе → думаю ще більше.
І тому іноді вихід починається не з “Хто я?”
А з: “Що я можу спробувати, щоб дізнатися про себе щось нове?”
Але тут з’являється ще один важливий фактор – інші люди.
Бо іноді для того, щоб побачити нову себе, нам потрібен хтось, хто теж побачить нас інакше.
Про це у третій частині.
Автор статті: психолог в методі КПТ, Чорнобай Марина