Як допомогти близькій людині впоратися з втратою

Одна з найважчих втрат для людини – це втрата близької людини. До такого горя складно підготуватися завчасно, і взагалі бути готовим. Досвід горя у кожного унікальний, кожна людина проживає це по-своєму. 

Якщо ви хочете допомогти людині не засуджуйте і не заперечуйте її реакцію на смерть близької людини. Критикувати те, як вона висловлює своє горе, не дуже хороша ідея і може завадити їй поділитися з вами своїми думками та почуттями. Найважливіша допомога, яку ви можете запропонувати, – це готовність вислухати.

Дозвольте людині, яка переживає горе говорити та висловлювати своє горе так, як їй потрібно. Це може бути плач, спалахи гніву, крик, сміх, почуття провини та жалю або участь у діяльності, яка знижує стрес, наприклад, прогулянка або робота в саду.

Якщо людині  не хочеться говорити, не тисніть на неї. Пам’ятайте, що ви втішаєте її, просто перебуваючи поряд. Сидіти разом у тиші теж корисно.

Важливо усвідомлювати, що універсальної “формули підтримки” немає.  

Нормально розгубитися і не знати як підтримати людину, яка переживає втрату. Нормально відчувати безпорадність і страх.  Варто спочатку відповісти на питання – чи дійсно я можу підтримати людину зараз?

І в першу чергу,  дати собі чесну відповідь, чи є в мене взагалі ресурс когось підтримувати та бути опорою.

Проживаючи втрату, людина дуже тонко відчуває присутність і включеність оточення. І найкраще, що ви можете зробити – чесно сказати про свій стан: “Знаєш, я боюсь. Я не знаю як це правильно робити. Але можу бути поряд. Ось я – ти можеш опертися на мене”.  Ви можете запропонувати конкретну допомогу (організаційну, наприклад). Не жалійте людину, не обіцяйте, що все буде добре, життя продовжуватиметься. Це так, але саме зараз людина потребує відчуття, що вона не одна. Мовчазна присутність може бути краще тисячі слів підтримки. Слова інколи не дуже дієві. Важлива присутність поруч.

Факт втрати не минучий. І потрібен час, щоб це усвідомити. І якщо людина буде знати, що вона не одна, що є ті, хто готовий розділити цей біль, просто побути поруч – це буде вже величезна підтримка.  

Пам’ятайте, що не всі люди “тілесні”. Комусь – ок, щоб його обіймали. А у когось краще запитати дозволу.   

Якщо ви поруч, можете допомагати підтримувати реалізацію базових потреб. Насильно годувати не потрібно, але час від часу пропонувати їжу не завадить. Або, хоча б, повідомити, де можна взяти поїсти. Допомогти людині відновлювати щоденні ритуали – стане вкладом в повернення до нормального життя.  Звичайна щоденна рутина може стати “рятівною пігулкою”. 

Якщо ви далеко, ваша підтримка все одно може відчуватися через вашу готовність бути поруч, навіть на відстані.  

Суть підтримки – “я тут, я поруч, я хочу розділити твоє горе”. Справжня емпатія – коли ми говоримо про себе і свої почуття, щоб пояснити.  Тоді людина відчуває, що є хтось, хто готовий підтримати. І може сказати, яка допомога потрібна.  Від цього усвідомлення сил пережити втрату додасться.

Не змінюйте тему, якщо у розмові природно спливає померла людина. Людина повинна знати, що її близька людина не забута. 

Пам’ятайте, що протягом життя будуть дні, які людина може важко переносити, наприклад, річниці, знаменні події та день народження померлої людини. Будьте уважні до цих дат та запропонуйте свою підтримку.

Як зрозуміти, що людині потрібна кваліфікована допомога?

Коли людина самостійно не може задовольняти свої базові основні потреби, і це несе шкоду для її здоров’я. 

Червоними прапорцями емоційного стану може бути: розмови про втрату сенсу життя, відчуття самотності, коли поруч є інші люди, відсутність будь-яких емоцій, уникнення спогадів про втрату, відмова приймати факт смерті, розмови про те, що разом з людиною померла частина життя, відчуття, що важко продовжувати жити далі. 

Але не поспішайте відправляти людину до спеціаліста одразу, щоб підкреслити вразливість її стану. Багато людей (85 – 90 відсотків) може справитися з втратою самостійно з урахуванням підтримки близьких.