Як боротися з почуттям образи – 2
У попередній частині ми говорили про образу і про те, що в її основі завжди лежить якась наша незадоволена потреба. А також про те, що варто спробувати дивитися на неї як на стратегію задля досягнення мети. Сьогодні продовжимо розбирати як подолати образу.
Якщо ми дивимося на образу як на стратегію, то можемо помітити, що ця стратегія не завжди ефективна. Тому наступний крок – почати розмірковувати про те, які ще стратегії ми можемо використати, щоб наша потреба була задоволена. І тут нам суттєво допоможе такий нестандартний хід:
Розгляньте свої можливі реакції або дії, які були б у аналогічній ситуації, але з іншою людиною. А ще краще – в іншій сфері. Розберемо на конкретному прикладі.
Ви образилися на партнера за те, що він забув зробити чай, коли ви просили. А тепер проведіть уявний експеримент: ви попросили колегу по роботі надіслати вам якийсь файл, а він забув. Як би ви відреагували і як би вчинили?
Цілком ймовірно, що вас би це «зачепило» менше, а можливо і зовсім не зачепило б. Можливо, ви сказали б щось такого плану: «Ти не пересилав мені файл? Перейшли, будь ласка». Є ймовірність, що ви знайшли б кращий спосіб вирішити ситуацію, ніж образа. Звичка дивитися на ситуацію з незвичайного ракурсу також має дуже важливий практичний результат: ви навчитеся ставитись до образи як однієї з можливих реакцій у подібних ситуаціях. Але вона не є єдиною можливою.
Як тренування можна взяти кілька ситуацій, що не особливо поранять вас, і спробувати на кожну з них придумати стратегію, яка б допомогла задовольнити вашу актуальну потребу.
Якщо взяти наш вигаданий приклад з чаєм, то це міг би бути жарт: «Я погано поводилася і не заслужила на чай?», це могло б бути повторне прохання: «Милий, а можеш чайок все-таки зробити», це могло б бути питання : «Тобі зручно зробити чай або зайнятий зараз», загалом дій може бути безліч.
І тут мені хочеться проговорити одну важливу річ: я бачу шкоду популярної психології в тому, що часто транслюється ідея про те, що обов’язково треба говорити про свої образи, не накопичувати їх. І це часто призводить до того, що люди говорять про всі свої неприємні емоції, часто також у образливій та досить агресивній формі. Мені здається ця ідея шкідливою. Вона руйнує стосунки та часто інфантилізує дорослу людину. Звісно, на якомусь етапі свого розвитку необхідно навчитися говорити про те, що тобі не подобається. Якщо це складність. Але часто цей етап затягується і стає «нормою». А це призводить до того, що люди застрягають у своїх неприємних почуттях, не можуть створювати близьких стосунків, постійно занурені у свої неприємні переживання. Насправді висловлена від образи претензія не завжди принесе полегшення. А часто погіршує ситуацію.
Тому якщо говорити все ж таки потрібно, то як це робити? Поговоримо про це у наступній статті.
Автор: Дар’я Селіванова