Як допомогти дитині справитися з втратою?

Коли помирає близька людина, діти по-різному переживають та проявляють своє горе. Те, як діти справляються з втратою, залежить від віку, наскільки близькі вони були з людиною, яка померла, та підтримка, яку вони отримують.Ось що можуть зробити дорослі, щоб допомогти дитині, яка втратила близьку людину:

Турбуйтеся про себе

Люди, які турбуються про дитину, що переживає втрату, часто самі проживають її. Тому важливо у першу чергу допомогти собі у цьому питанні та потурбуватися про себе. Для допомоги дитині, необхідно щоб ви мали на це сили та мужність.

Використовуйте прості слова, щоб говорити про смерть

Обов’язково говоріть про втрату. Будьте спокійні та дбайливі, коли кажете дитині, що хтось помер. Використовуйте зрозумілі та прямі послання без метафор (вони можуть завадити дитині зрозуміти вірно вас): «У мене для тебе сумна новина. Сьогодні померла бабуся». Зробіть паузу, щоб дати дитині час обміркувати ваші слова. Уточнюйте у дитини, що саме вона зрозуміла з ваших слів, аби переконатися, що ви зрозуміли один одного.

Слухайте та втішайте

Кожна дитина по-своєму реагує, коли дізнається, що близька людина померла. Деякі діти плачуть. Деякі задають питання. Інші, здається, взагалі не реагують. Все гаразд. Залишайтеся поруч з дитиною, щоб обійняти її або втішити. Дайте відповідь на запитання дитини. Або просто побудьте разом кілька хвилин. Нічого страшного, якщо дитина побачить ваш смуток або сльози.

Діліться та спонукайте діленню почуттями

Попросіть дітей сказати, що вони думають та відчувають. Поділіться трішки власними почуттями. Так дітям легше ділитися своїми. Скажіть щось на зразок : «Я знаю, що тобі дуже сумно. Мені також сумно. Ми обидва дуже любили бабусю, вона теж любила нас».

Скажіть дитині, чого очікувати

Якщо смерть близької людини означає зміни у житті або розпорядку дня дитини, поясніть, що станеться. Це допоможе дитині відчувати більше визначеності, яка їй дуже необхідна. Наприклад, «Тітка забере тебе зі школи, як бабуся раніше». Або : «Мені потрібно залишитися з дідусем на кілька днів. Це означає, що ви з татом будете вдома та дбатимете один про одного. Але я говоритиму з вами щодня й повернуся в неділю».

Поясніть події, які відбудуться

Дозвольте дітям брати участь у ритуалах, таких як проводи, поховання або поминальні служби. Скажіть їм заздалегідь, що станеться. Наприклад : «Там буде багато людей, які любили бабусю. Ми співатимемо, будемо промовляти молитви та говорити про життя бабусі. Люди можуть плакати та обійматися. Вони можуть сказати нам: «Нам дуже шкода вашу втрату». Ми можемо сказати : «Дякуємо» або «Дякуємо, що прийшли». «Ти можеш залишатися поруч зі мною та тримати мене за руку, якщо хочеш.»

Якщо ж ви приймете рішення не залучати дитину до загальних ритуалів (деякі психологи рекомендують не брати дітей до 7 років на поховання), обов’язково проведіть власний ритуал прощання. Це може бути написання листа, похід до храму або ж розмови при свічці.

Можливо, вам доведеться пояснити поховання або кремацію

Наприклад : «Після поминок відбувається поховання на цвинтарі. Тіло людини знаходиться в труні, яка закопується в землю з особливою церемонією. Це може бути схожим на сумне прощання, й люди можуть плакати”. Це потрібно для того, щоб дитина легше проходила цей ритуал. Чим зрозуміліше для дитини пояснення, тим краще. Та пам’ятаємо, що всі розмови без метафор. 

Поясніть, що буде відбуватися після поховання

Наприклад : «Після поховання ми всі разом будемо йти з цвинтаря. Люди будуть сміятися, розмовляти та ще трохи обійматися. Розмови про щасливі часи з бабусею та час, проведений разом, допомагають людям відчути себе краще».

Дайте дитині роль під час ритуалів

Наявність невеликої активної ролі дозволяє дітям відчувати себе частиною того, що відбувається та допомагає їм справлятися з втратою. Ви можете запропонувати дитині прочитати вірш чи заспівати пісню, зібрати кілька фотографій для показу або зробити щось, що вона б хотіла. Нехай дитина сама вирішує, чи хоче вона брати участь та як саме.

Допоможіть дитині плекати спогади про близьку людину

Найближчими днями та тижнями заохочуйте дитину малювати або записувати розповіді про важливу людину. Не уникайте розмов про людину, яка померла. Ділення спогадами допомагає зцілити горе.

Втішайте та підтримуйте дитину

Звертайте увагу на емоційний стан дитини, запитуйте про почуття та слухайте її. Нехай дитина знає, що потрібен час, щоб відчути себе краще після смерті близької людини. У деяких дітей можуть бути проблеми зі сном, страхи або занепокоєння. Дайте їм додатковий час та турботу. Групи підтримки та консультації психолога можуть допомогти дітям, які потребують додаткової підтримки.

Допоможіть дитині відчути себе краще

Забезпечте комфорт, у якому потребує дитина. Намагайтеся не зациклюватися на сумних почуттях. Після кількох хвилин розмови про них та слухання перейдіть до занять, які допоможе дитині відчути себе трохи краще. Грайте, займайтеся мистецтвом, готуйте або ходіть кудись разом.

Дайте дитині та собі час, щоб оговтатися від втрати

Горе – це процес, який відбувається у часі. Обов’язково говоріть з дитиною та слухайте, щоб побачити, як вона себе почуває та як проходить процес втрати. Зцілення не означає забути про важливу людину. Зцілення відбувається, коли ми плекаємо спогади про людину. А люблячі спогади пробуджують добрі почуття, які підтримують нас та допомагають справлятися з втратою.

За необхідності отримайте додаткову допомогу

Якщо смерть близької людини була раптовою, викликаною сильним стресом або війною, дитині та дорослим може знадобитися психологічна підтримка. Якщо дистрес від втрати дитини триває більше кількох тижнів або якщо ви вважаєте, що вашій сім’ї потрібна додаткова допомога, спробуйте звернутися до спеціалістів.

Помічна література:

Світлана Ройз. Таємниця Життя та смерті (Є електронний формат, для дітей 4-9 років)

Ейтан Борітцер. Що таке смерть

Валентина Вздульська. Плутон