Як побудувати особисті кордони?
Тема особистих кордонів стала неймовірно популярною останніми роками. Зараз абсолютно спокійно можна почути вислови «я зовсім не вмію відстоювати особисті кордони» або «ти порушуєш мої кордони» тощо. Я бачу в цьому як позитивну, так і негативну тенденцію. Давайте розберемо детальніше.
Що таке особисті кордони?
Особисті кордони — це психологічні та емоційні межі, які людина встановлює для захисту свого внутрішнього світу, особистого простору та комфорту. Ці кордони визначають, що людина вважає прийнятним або неприйнятним у спілкуванні, поведінці інших людей та стосунках.
Особисті кордони можуть стосуватися різних аспектів життя:
Фізичні кордони — визначають, як людина ставиться до фізичного простору, дотиків.
Емоційні кордони — стосуються захисту почуттів і особистих переживань.
Інформаційні кордони — регулюють, якою інформацією людина готова ділитися з іншими.
Часові кордони — керують тим, як людина розпоряджається своїм часом та енергією.
Матеріальні кордони — стосуються особистих речей і грошей.
Здорові особисті кордони допомагають людині почуватися комфортно й безпечно у спілкуванні з іншими, запобігають маніпуляціям та надмірному втручанню в особисте життя.
Особисті кордони: як вибудовувати та захищати
Безумовно, важливо задумуватися про власний комфорт і право вибору — як мені подобається й хочеться будувати своє життя і які стосунки я хочу. Я досі іноді дивуюся, наскільки може вважатися «нормальним» давати поради без запиту, оцінювати або коментувати дії інших дорослих людей тощо. Або часто можна зустріти звичку старшого покоління вказувати дорослим дітям, як їм будувати своє життя.
Однак достатньо часто термін «особисті кордони» розуміється досить поверхнево й використовується для того, щоб перекласти відповідальність на «порушника» цих самих кордонів за свої проблеми, для виправдання своїх не завжди коректних емоційних реакцій. Усе це може призводити до того, що людина не здатна будувати стосунки з іншими, стаючи надмірно конфліктною.
Як зрозуміти, що людина порушує кордони?
Давайте розберемо крок за кроком, де можуть виникати складнощі в освоєнні теми особистих кордонів.
Крок перший — це визнати, що дії або поведінка інших людей дійсно можуть бути мені неприємними. Послуги психолога Київ. І це нормально. Я маю право хотіти чогось іншого, не хотіти запропонованого і загалом думати або оцінювати ситуацію інакше.
Знову згадується діалог із серіалу «Друзі»:
1 Фібі, ти не могла б мені допомогти?
2 Вибач, у мене не вийде, тому що я не хочу 😁
Відповідно, якщо вам складно на цьому етапі сказати «ні», попросити щось не робити або, навпаки, зробити для вас — то це ваше місце для розвитку в цій темі. Потрібно розбиратися з установками, які заважають, страхами, тривогами або напрацьовувати сміливість, відкритість, впевненість.
Як відстоювати свої кордони: прийоми та практики
Але важливо не пропустити наступний крок — а саме пошук активної позиції для зміни ситуації та формування навичок спілкування, які дозволять оберігати ваші кордони, не порушуючи чужі. Фраза «ти порушуєш мої особисті кордони» може бути таким самим порушенням кордонів іншого, якщо її говорити з критикою та докором (мовляв, що ж ти, такий дурний, не розумієш таких простих психологічних речей). А може бути й перекладанням відповідальності (ти мав подумати, що мене зачеплять твої дії). Я бачила безліч ситуацій, коли в боротьбі за особисті кордони руйнувалися стосунки. І людина залишалася в результаті одна. Іноді це вихід, якщо стосунки дійсно не мають сенсу. Але частіше — це просто невміння комунікувати без агресії, яке виправдовується охороною особистих кордонів.
Тому важливим наступним кроком повинно бути розмірковування: а яких стосунків мені хочеться з цією людиною, зважаючи на її особливості. І допускаючи той факт, що вона ніколи не зміниться. Так, вона може час від часу зазіхати на мій емоційний комфорт, але що Я МОЖУ ЗРОБИТИ, щоб це мінімізувати. Або який ступінь близькості вибрати, щоб не ранитися через її або його форми поведінки.
При подібних роздумах ми вже не будуємо навколо себе стіну з особистих кордонів, через яку можуть пройти тільки святі люди, яких не існує в реальності. Ми прислухаємося до своїх почуттів, до людини і намагаємося знайти їй місце в нашому житті. І вчимося берегти себе та інших людей. А також напрацьовуємо гнучкість, уміння по-різному реагувати, коли нам неприємно. Це складно й часто вимагає великої кількості проб і помилок. Але воно того варте. Тому що тоді ми не залишаємося одні у своєму замку, надійно захищеному високою стіною з особистих кордонів.