Дитина боїться – що робити

Дитячі страхи – явище загадкове, яке нерідко лякає батьків більше, ніж самих малюків. Тривожні батьки часто оберігають своїх дітей від будь-яких страшних ситуацій, намагаючись мінімізувати можливий дискомфорт. З одного боку, це правильно – батьки повинні захищати дітей від потенційних загроз. Але з іншого боку, не можна позбавляти дитину радощів життя, усуваючи все, що може викликати легке напруження або дискомфорт. Забороняючи все, що може налякати дитину, але навчити корисному уроку, батьки створюють для малюка “стерильний простір”, де можна тільки те, що не принесе жодної шкоди. Таким чином, дитина живе в полі страху своїх батьків за її добробут. Таким чином, все, що могло б допомогти малюку розвиватися, вчитися та долати труднощі, виключається через страх “жахливих наслідків”.

На мій погляд, найправильніший спосіб боротьби зі страхами – це не виключення всього, що може налякати дитину, а навчання її справлятися з труднощами. Дозволяючи дитині набивати свої шишки та допомагаючи їй правильно та гармонійно їх заліковувати, батьки сприяють її розвитку. Звісно, йдеться про ті ситуації, які не становлять реальної загрози її здоров’ю – фізичному та психологічному. Таких ситуацій набагато менше, ніж звикли думати “звичайні” батьки.

У цій статті ми розглянемо, які страхи характерні для дітей від народження до 3 років. Постараємося зрозуміти, які страхи обґрунтовані, які природні для цього віку, з чим вони пов’язані та як з ними справлятися.

До 6 місяців можна спостерігати реакції занепокоєння у відповідь на гучний звук, різку зміну положення тіла, втрату рівноваги та наближення великого предмета. Однак це рефлекторні страхи, інстинктивні. Після 6 місяців прояв цих страхів вже залежить від реакції матері. Якщо мати спокійно реагує на те, що відбувається, то і малюк не лякається. Якщо мама турбується, то тривога передається дитині. Діти до 3 років надзвичайно залежні від емоційного стану мами, і страхи частіше зустрічаються у тих дітей, чиї мами самі сповнені страхів і тривог. Крім того, страх чужих людей загострюється і вщухає в різні періоди.

Один із найсильніших страхів цього віку – страх втрати матері. Він виражається у сильній прив’язаності до матері та неможливості довго перебувати без неї. Якщо цей страх не був гармонійно пережитий, він може зберігатися протягом усього життя, трансформуючись у страх самотності та емоційної залежності від близьких людей.

Оскільки корекційна робота в цьому віці неможлива, при нападі страху необхідно:

1. Максимально заспокоїтися мамі, щоб дитина відчула це спокій.
2. Розмовляти з малюком спокійним і лагідним голосом.
3. Частіше гладити і притискати дитину для тісного тілесного контакту, який діє як заспокоєння на підсвідомому рівні.

Основні страхи віку від 1 року до 3 років:

• Страх медичних працівників і уколів. Бажано, щоб лікувальні процедури проводила не мати, а інша людина, тоді як мама заспокоює та підтримує після болісних маніпуляцій. За можливості уникайте зайвих процедур без крайньої необхідності.
• Страх гучних і несподіваних звуків, темряви, замкнутого простору.
• Страх перед засинанням через кошмарні сни.
• Страх самотності та неможливості довго залишатися одному, що свідчить про сильну емоційну прив’язаність до мами.
• До двох років з’являється страх покарання, оскільки малюки стають більш самостійними і збільшується кількість “не можна”.
• Страх казкових персонажів, таких як вовк, який символізує страх раптового та непередбачуваного впливу, болю та покарання.
• Страх Баби-Яги, що символізує страх перед матір’ю, якщо вона схильна до строгості та фізичного покарання.

Більшість із цих страхів є звичайними для цього віку і проходять за підтримки та розуміння з боку батьків. Якщо у вашого малюка є інші страхи або перелічені страхи не проходять і лише погіршуються, варто звернутися до дитячого психолога.

Чого не варто робити, щоб не погіршити страх:

• Ігнорувати страх.
• Сміятися над переживаннями малюка.
• Переконувати, що немає нічого страшного.
• Карати.
• Соромити, посилаючись на вік.

Ці дії можуть створити бар’єр між вами і дитиною, погіршивши проблему.

Що варто робити:

Найбільш ефективною є казкотерапія. Принципи, за якими будується корекційна казка:

1. Сюжет відображає проблемну ситуацію або конкретний страх.
2. Головний герой схожий на вашого малюка за віком, зовнішністю та характером.
3. Герой стикається з проблемою і долає її.
4. Казка повинна мати щасливий кінець.
5. Мова та сюжет повинні відповідати віку.
6. Розповідь казки повинна відбуватися в спокійній обстановці.
7. Складіть кілька казок з різними варіаціями проблеми.

Не забувайте про рекомендації для однорічних малюків: необхідний емоційний і тілесний контакт з батьками, спокійний і лагідний голос. А також психолог онлайн Київ, допоможе впоратися з цією проблемою. Спокій батьків і їхня впевненість у здібностях малюка краще за будь-яку спеціальну терапію.

З 3 років можна пробувати коригувальні ігри, про які ми поговоримо в наступній статті.