Локус контролю: хто вирішує – я чи обставини?

Уяви, що твоє життя – це корабель. І питання не в тому, чи буде шторм… бо буде. Питання в тому, ти тримаєш штурвал чи сидиш на палубі і чекаєш, куди занесе?

Ось тут і починається історія про локус контролю.

Що таке локус контролю?

Це, простими словами, відповідь на питання: «Хто керує моїм життям?»

• Якщо людина думає: «Це все через обставини. Мені не пощастило. Вони винні» – це про зовнішній локус контролю.

• Якщо ж вважає: «Я можу щось змінити. Це мій вибір. Я відповідальний за своє життя» — це внутрішній локус контролю.

Люди з зовнішнім локусом контролю часто більш тривожні, роздратовані й невпевнені в собі. І не тому, що з ними щось не так. Просто вони живуть у світі, де наче нічого не залежить від них. У такому світі страшно: ніколи не знаєш, як складуться обставини, на що чекати, коли «гряне грім».

Їхня внутрішня установка звучить приблизно так: «Що буде – те буде. Я все одно нічого не вирішую» 

І навпаки: люди з внутрішнім локусом контролю теж не мають гарантій у житті, але вони розуміють:

«Я не можу змінити погоду, але можу взяти парасольку. Я не всесильний/всесильна, але я не безпомічний/безпомічна»

Саме тому внутрішній локус – це опора. Він формує більш стійку самооцінку, дає відчуття впевненості, відкритості, сміливості пробувати, помилятись, діяти. І часто саме ці люди досягають більшого, не тому, що їм щастить, а тому, що вони вірять: можуть вплинути.

Як це виглядає у житті?

– Не взяли на роботу.

• Зовнішній локус: «Ну ясно, по блату когось взяли. Система»
• Внутрішній: «Можливо, я не підготувався. Наступного разу зроблю інакше»

– Отримала низьку оцінку за роботу.

• Зовнішній локус: «Викладач упереджений. Мені просто не щастить із предметами. Я тупа, мабуть, це не моє»
• Внутрішній локус: «Оцінка вийшла нижчою, ніж я очікувала. Подивлюсь, що можу покращити наступного разу. Я не зобов’язана бути ідеальною, я можу вчитись»

– Дитина плаче і не слухається.

• Зовнішній: «Мені просто не пощастило з дитиною»
• Внутрішній: «Ок, це складно. Але я можу шукати інші підходи. Я не безсил(ий/а)»

Зовнішній ≠ поганий. Внутрішній ≠ ідеальний

Іноді зовнішній локус – це захист. Особливо, коли людина справді мала дуже мало контролю (насилля, жорстке виховання, тотальний контроль дорослих).

А іноді внутрішній локус може перетворитися на тотальну провину: «Якщо я все контролюю, то в усьому винен я».

Баланс важливий. Але знати, де мій локус зараз – це вже точка сили.

Як зміцнити внутрішній локус контролю?

1. Помічай, що ти вже впливаєш на щось.

Наприклад, «Я вирішив/-ла не відповідати токсичній людині. Це мій вибір»

2. Замінюй “мені не пощастило” на “що я можу зробити далі?”

3. Уникай тотальної відповідальності за все.

– Внутрішній локус не означає, що ти всемогутній/-я. Але означає, що «Я не пасажир. Я учасник подій».

4. Помічай, де ти чекаєш, що хтось «прийде і врятує».

І запитуй себе: «А що я сам(а) можу зробити, навіть маленьке?»

Невелике домашнє завдання:

Спробуй сьогодні 3 ситуації, які тебе засмутили чи злили, переписати з позиції внутрішнього локусу. Не для самокритики, а для сили.

«Це трапилось. Але що я можу з цим зробити зараз?» 

І памʼятай:

Іноді вітер сильний. Але штурвал завжди ближче, ніж здається.

Якщо тобі складно взяти кермо у свої руки, якщо здається, що все вже вирішено за тебе. Це сигнал. І з ним не обов’язково залишатись наодинці.

Психолог може допомогти відновити відчуття впливу, знайти свій напрям і опору всередині.

Автор статті: психолог в методі КПТ, Чорнобай Марина