Як зберігати спокій за умов «коли нічого не ясно» чи що таке «толерантність до невизначеності»?

Сучасна людина перебуває в умовах, де невизначеність через дефіцит інформації майже неможливо собі уявити, а ось відчуття невизначеності, що виникло внаслідок перенасичення новою інформацією, що суперечить (взаємовиключною і двоїстою) або занадто мінливою – дуже поширене явище.

Під час постійних потрясінь суспільного життя, великої кількості соціальних змін, фінансових криз та пандемій людина потрапляє в ситуацію невизначеності.  Це найчастіше виступає як фактор стресу та підвищеної тривоги, що може призвести до порушення психологічного здоров’я та благополуччя.

Саме тому зараз дуже актуально і необхідно говорити про способи, які дозволять не лише досягати, а й підтримувати цей психологічний спокій та добробут.

Поняття “толерантність до невизначеності” з’явилося ще в середині 20-го століття і має два значення:

1. Прагнення до ясності та визначеності у ставленні до світу в цілому.

Невизначеність зовнішнього світу дуже велика.  Прогнозувати розвиток подій буває складно навіть на місяць наперед, не кажучи вже про роки.  Якщо ми подумки вибудували якийсь сценарій свого життя, у нас немає жодних гарантій, що вдасться реалізувати його на практиці.  У умовах один із способів збереження внутрішньої рівноваги – це створення та підтримання визначеності в собі.

Таким чином, підвищений рівень тривожності та занепокоєння може виникнути як при тривалому пошуку роботи, так і при виході на роботу мрії в новій спеціальності або посаді.  Ситуації полярні, а ось невідомість, що лякає, може підвищити тривожність в обох випадках.

2. Прагнення ясності та визначеності у світі людей, тобто.  у відносинах з оточуючими.

Толерантність до невизначеності є особистісною рисою, що визначає ставлення людини до неоднозначних, невизначених, тривожних ситуацій незалежно від емоційного забарвлення (позитивного чи негативного) цієї невизначеності.  Нова закоханість, тривалий конфлікт на роботі чи криза у відносинах сімейної пари можуть призвести до дисбалансу особистості.

Фактично є дві основні стратегії, які можна адаптивно застосовувати у відповідь на умови невизначеності:

1. Самостійне створення визначеності у разі, якщо це можливо.

Наприклад, перед людиною стоїть складне завдання.  У нього є уявлення про те, який результат потрібно отримати за підсумком розв’язання цього завдання, але не має готового алгоритму її розв’язання.  Проте він може сам розробити план, яким буде діяти.  При необхідності цей план можна коригувати, але базові сценарії зберігатимуться, що допоможе людині дійти мети.  Таким чином, фокус уваги спрямований на проблему та на те, як її вирішити.

2. Безумовне прийняття невизначеності як факту, який неможливо вплинути.

Наприклад, людина зіткнулася із захворюванням, яке неможливо повністю вилікувати.  Розвиток його захворювання складно прогнозований, і він занурений у стан невизначеності щодо свого майбутнього.  Якщо об’єктивно вплинути на цю ситуацію людина не може, то важливо зуміти прийняти її та сконцентруватися на вирішенні інших завдань, ніж на переживанні стресу, спричиненого самим станом невизначеності.  Така стратегія вже призводить до того, як на цю проблему реагувати.

Тут на допомогу приходить розвиток у собі здібностей спокійно переживати неясність і незавершеність у спілкуванні, спокійне ставлення до пауз та тиші;  комфортне переживання ситуації, у якій невідомі думки та відносини важливих людей.

Людина, яка ефективно використовує можливості та самостійно створює сприятливі умови для досягнення своїх особистих цілей.  Він готовий до змін навколишнього середовища та до свого особистісного перетворення.  Саме тому така особистість здатна мати високий рівень психологічного добробуту та в умовах невизначеності зберігає його на належному рівні.  Потрапляючи в ситуації невизначеності, така людина не відчуватиме страху, невпевненості у власних силах, відчуття неблагополуччя — навпаки, вона розцінює цю ситуацію як можливість для власної самореалізації, особистісного розвитку та якісних трансформацій.

Високий рівень толерантності до невизначеності підтверджує можливість людини розвиватися, її здатність до зміни власних стратегій, поглядів та відкритість до нового.

Підхід до розвитку толерантності до невизначеності можна описати у 5 базових кроках, які варто показати на прикладі Марії.  Публікуємо за згодою клієнта та ім’я змінено.

Маша звернулася до психолога і після роботи з симптомами, викликаними підвищеною тривожністю, і невпевненістю, я попросила її залишити коментарі про кожен крок, завдяки яким їй вдалося виробити толерантність до невизначеності.

1) Прийняття неминучості невідомості.

«Ми всі перебуваємо у невідомості.  Майбутнє приховано від усіх.  Чи я переживатиму з цього приводу чи ні – це залишиться незмінним.»

2) Робота зі своїми страхами.

«Я не боялася невідомості, я боялася невпевненості та страхів, які ховалися за нею.»

3) Довіра себе.

«Орієнтуватися необхідно на ймовірність, закономірність, тенденції в оцінці наслідків, а не на катастрофічні уявлення.  Не всі обставини, що лякають мене, можуть статися, і я сильніший, ніж я передбачала раніше.»

4) Цікавість та виклик.

«Дуже непросто, але варто подивитися на ситуацію майбутнього не із тривогою, а з інтересом.  Світ може не тільки лякати, а й дивувати.

5) Позитивний настрій.

«Доки не виникнуть явні підтвердження негативного результату, то можна бути впевненим у позитивному результаті, а не навпаки».

В умовах невизначеності ми отримуємо можливість знайти те, для чого раніше в нашому житті не було місця.  Це може бути новий досвід, що сприяє багатосторонньому розвитку особистості та розкриттю її потенціалу.  Тоді як прагнення до визначеності, навпаки, часто призводить до статичності та стагнації, до ходіння замкненим колом минулих помилок.

Слід зазначити, що толерантність до невизначеності є одним із ресурсів досягнення та підтримки психологічного благополуччя.  Вона мобілізує готовність людини до рішень та дій у мінливих умовах навколишнього світу і, таким чином, сприяє збереженню стабільності психічного стану людини, позитивно впливаючи на рівень її психологічного благополуччя.

Людина, толерантна до невизначеності, розглядає будь-яку невизначену ситуацію як можливість вибору, розвитку, набуття нового досвіду, не відчуває зайвої тривоги в невизначених ситуаціях, здатна активно і продуктивно діяти в них.