Відчувати – навіщо це?

Чому ми відчуваємо почуття та емоції? Що нам дають? Чи можна їх відключити або виправити? Давайте розберемося.

Почнемо з того, що почуття це те, з чим ми народжуємося. Вони є природною реакцією на те, що відбувається з нами, при контакті з навколишнім середовищем. Це те, що дозволяє нам провести аналіз, звіряння дійсності та прийняти рішення про подальші дії.

Які функції у почуттів?
Допомагають нам визначити свою потребу та зрозуміти – задовольняється вона чи ні;
Сигналізують нам про дискомфорт та небезпеку, тим самим підштовхуючи до піклування про себе;
Дають нам енергію рухатися, діяти, досягати чогось, творити та розвиватися.

Непогано, чи не так? Виходячи з перерахованого вище, почуття вкрай корисні. То чому ж багато людей запитують «Як відключити емоції?». (приблизна кількість відповідей на цей запит у Google – 13 000 000)? Давайте будемо чесні, вся річ у тому, що не всі почуття однаково «солодкі» і деякі з них хочеться притупити/заглушити/ігнорувати – «не хочу це відчувати!». У даному випадку я говорю про негативно забарвлені почуття – страх, тривогу, агресію, огиду, презирство, заздрість, смуток, горе, сором і вино. І саме про них я хочу вам розповісти більш розгорнуто.

Про що говорять почуття?

Страх – це почуття, яке сигналізує про реальну загрозу. Воно допомагає швидко відреагувати та захистити себе. Приклад: перед вами агресивна тварина, вам необхідно бігти або зробити щось ще для самозбереження.

Тривога ж не завжди пов’язана з чимось реальним, вона радше повідомляє про можливий майбутній дискомфорт, про якісь майбутні негативні події. І активізуючись, вона дозволяє нам проаналізувати ситуацію, уникнути або змінити/переробити її, залежно від наших потреб.

Приклад: вам належить скласти іспит, ви сильно нервуєте і хвилюєтеся, що не здасте. В даному випадку саме здорова тривога допоможе перевіряти ще раз і підтягнути ваші знання, або підштовхне до творчого підходу для вирішення складності (запозичення конспекту або написання шпаргалки). Тривога часто пов’язана з невідомістю, з передчуттям чогось. Саме цим вона корисна, що дозволяє продумати варіанти дій «наперед» (у тому випадку, якщо вона реальна).

Що ж до агресії, то, не посоромлюся сказати, це одне з дуже улюблених мною почуттів, тому що в ній криється енергія неймовірної сили. Та енергія, яка дозволяє нам досягати висот, робити якісь значущі речі, розвиватися та змінювати своє життя в кардинальному напрямку.

Сама по собі агресія – це як великий, яскравий світлофор, який вказує на те, що наша потреба порушена чи неможлива, що зараз щось йде не так, як ми цього хочемо. Вона допомагає нам захистити себе і іноді пережити хворобливі та складні події у нашому житті, працюючи як знеболювальне. При цьому агресивність часто виступає як вторинна реакція на інші емоції, на ті ж сором, провину, горе, заздрість чи огиду.

Огида – це те, що нагадує нам про те, як з нами можна, а як ні; що корисно, а що навпаки-токсично. Наприклад, як із їжею: хтось їсть оливки, хтось маслини, а хтось ні те, ні інше, бо має алергію. І змушуючи себе харчуватися тим, що нам не корисно (роблячи те, що не подобається і не хочеться), ми можемо відчувати огиду. Адже погодьтеся, ми різні, і кожен з нас має якийсь негласний список: що я люблю, а що ні; що зі мною можна, а що не можна; що мені підходить, а що ні. Функція відрази дуже важлива, вона полягає в регуляції – можливості припинити контакт з чимось неприємним або взагалі уникнути його.

Заздрість – це емоція, яка допомагає нам оцінити, як і куди рухатися, чого вже вистачає, а чого ще потрібно досягти, щоб почуватися задоволено та комфортно. Це соціальне почуття, яке проявляється у контакті з іншою людиною. Коли ми порівнюємо себе з іншим або нам подобається і хочеться того, що є в іншого. У певному сенсі, заздрість – це оцінка поточного стану та якийсь двигун нашого особистого прогресу.

Зневага – це почуття переваги, неприязні, яке найчастіше викликане потребою утвердити свою владу, продемонструвати «Я краще/Я сильніший», коли насправді не впевнений у своєму статусі. Це дуже цікаве соціальне почуття, яке може підказати, знову ж таки, чого нам не вистачає, якусь зону зростання. Наприклад, якщо підлеглий зневажає роботодавця, це може бути сигналом про те, що йому не вистачає визнання, яке він компенсує зневагою.

Сум (і горе) – це почуття, яке несе в собі дуже важливу функцію: прийняття того, що відбувається, та адаптація до нових умов. Саме ця емоція допомагає переживати закінчення та завершення чогось цінного, втрату та розставання з коханими, нездійсненність мети, мрії чи фантазії. Чому так важливо жити це почуття? Дуже просто – у цей момент відбувається усвідомлення та переосмислення того, що сталося, і підготовка нашої психіки до того, щоб рухатися далі.

Вина і сором – це соціальні почуття, які нам дані не від народження, але виконують вкрай корисну функцію: є нашими регуляторами поведінки. По суті, саме вина та сором охороняють та бережуть наші соціальні кордони. Наприклад, завдяки сорому ми знаємо, що ходити вулицею голим не варто. А вина, якщо розглянути цей приклад і припустити, що на вулицю ми все ж таки вийшли, підкаже нам, що ця дія могла бути невірною. Тобто саме завдяки провині ми аналізуємо свою дію у форматі «ок/не ок» по відношенню до інших людей і можемо зупиняти себе, навіть якщо наша перша реакція «А чому б і ні?».

Якщо коротко резюмувати, то всі вищеописані емоції кажуть нам таке: «Давай звіримо, чи все у моєму житті так, як я цього хочу?». І підказують відповіді на найважливіші питання: «Чи безпечно мені? Комфортно? Чи туди я рухаюся? З тими чи ні?», мотивуючи і підштовхуючи нас до змін та піклування про себе.

Тож чи варто їх виправляти, ігнорувати чи відключати? А якщо вони настільки сильні, що від них «погано» і мені та іншим?