Меню Меню
Наші Послуги Наші Послуги

Що таке психосоматика?


Психосоматика – цей термін складається з двох частин (грец. Ψυχή – душа і σῶμα – тіло). В основі уявлень про психосоматичні захворювання або симптоми – лежить ідея про нерозривність психічного і тілесного. Про це писали ще давньогрецькі філософи Сократ і Платон, які вважали, що хвороби фізичні не існують окремо від хвороб душевних. Сучасна психологія і медицина так само говорять про взаємозв’язок психіки і тіла. Психосоматичні розлади мають в своїй основі психологічну складову, але при цьому, виражаються і проявляються вони через тіло.

10 причин звернутися саме до нас

З точки зору гештальт-терапії, психосоматичний симптом – це зупинена емоція. Ми функціонуємо на кордоні «організм – навколишнє середовище», на якому ми щось отримуємо із середовища, і щось виділяємо назовні. Це не тільки їжа, але і психічний процес. Наприклад: ми відчуваємо будь-які почуття до іншої людини (не обов’язково негативні), але в силу різних особистісних особливостей не можемо ці переживання висловити (соціальні заборони, страхи, провина, сором, душевна травма і т.д.). А емоція все одно існує, вона не може зникнути без сліду. У разі хронічної неможливості висловлювати свої переживання, у нас в організмі формується постійна напруга, як правило, низької інтенсивності. Пам’ятаючи, що ми складаємося не тільки з психіки, але і маємо тіло, цю напругу, яку вже неможливо утримувати, наш організм доступним йому способом викидає через тіло у вигляді симптому або вже захворювання.

Які хвороби належать до психосоматичних?

Психолог Франц Олександр, який працює в Чиказькому університеті, свого часу досліджував і розробив «Чиказьку сімку» захворювань, в яких психічний компонент відіграє значну роль: – виразка шлунку і дванадцятипалої кишки; – бронхіальна астма; – серцево-судинні захворювання; – нейродерміт; – артеріальний тиск; – захворювання щитоподібної залози; – ревматоїдний артрит. На сьогодні цей список значно розширився і продовжує зростати, якщо брати до уваги неподільність психіки і тіла, постійні зміни навколишнього середовища і реакцію на це нашого організму. Його можна розпочати нежитю, продовжити розладами харчової поведінки (переїдання, зайва вага, булімія, анорексія), цукровий діабет і закінчити онкозахворюваннями. Наприклад: хронічний стрес може викликати різні зміни в організмі людини. Тривалі образи, злість або переживання можуть спровокувати підвищене вироблення кислот для перетравлення їжі, які роз’їдають захисний шар шлунку і тонкого кишківника, тим самим утворюючи виразки. Також в результаті впливу стресів в організмі може накопичуватися зайва кількість натрію і рідин, які звужують стінки артерій, що може сприяти підвищенню артеріального тиску. Захворювання можна розглядати як психосоматичне і в разі неможливості поставити лікарський діагноз або в разі неефективності медикаментозного лікування. Наприклад: у клієнта спостерігається риніт (нежить) під час перебування вдома, поза домом риніт слабшає. Можливі два підходи: досліджувати будинок на наявність алергену, або комплексно розглядати переживання клієнта пов’язані з перебуванням вдома і взаємовідносинами з сім’єю.

Як зрозуміти, коли потрібен психолог, а коли лікар?

Будь-яка людина, яка має симптом або захворювання, перед тим як звернеться до психолога, повинна пройти ретельне медичне обстеження і проконсультуватися у відповідних фахівців. Є багато психосоматичних захворювань, де без медичного втручання нічого зробити не можна. Те ж саме можна сказати про специфічний свербіж на шкірі – він може бути психосоматичним проявом проблем психологічних кордонів, особистісного простору або може проявлятися як наслідок занесеної інфекції, алергічної реакції. У перших двох випадках – це область роботи психолога, в третьому і четвертому – необхідна консультація дерматолога. Спочатку перевірити фізіологію, а далі вирішувати психосоматичний фактор. Психолог при роботі з різними симптомами, може направити клієнта на консультацію до фахівця відповідного профілю, для виключення або підтвердження діагнозу.

Скільки сеансів потрібно, щоб вилікувати психосоматичне захворювання?

Організм людини, і психіка в тому числі, є складною системою. Як і світ навколо нас, він сповнений протилежностей. Наскільки сильно ми бажаємо змін в кращу сторону, настільки ж сильно наш організм і психіка прагнуть до гомеостазу, тобто до підтримки своєї сталості та рівноваги. Третій закон Ньютона говорить: «сила дії дорівнює силі протидії». З психікою те ж саме. Наприклад: Ви якось жили до сьогоднішнього дня – 20, 30, 40 і т. д. років. І протягом усього життя у Вас були якісь принципи, правила, опори. Саме вони дозволили Вам дійти до психолога зі своїм питанням або проблемою. І уявіть (такого звичайно не буває) що раптом за кілька сеансів Ваше усвідомленням розширюється в рази, осяяння на кожній зустрічі … У психіки виникає питання – а як же всі мої роки до цього? Виходить, що все, чим я жив (а), не має під собою опори? Це вкрай небезпечно, тому опір змінам настільки значний. У психолога існує одне з найважливіших правил в роботі: не йти далі, ніж пускає сам клієнт. Ми працюємо з матеріалом клієнта, який він нам приносить. Відповідно, тривалість роботи з психосоматикою безпосередньо залежить від внутрішніх особливостей клієнта, від того, як складається контакт з психологом, складності самого симптому. Як правило, позитивну динаміку видно вже після кількох зустрічей.

Які методи та техніки найефективніші?

При використанні різних технік в першу чергу важливо пам’ятати основні напрямки, з якими працює психотерапевт: – емоційне відреагування – отримання нового емоційного досвіду – розширення усвідомлення. Під емоційним відреагуванням мається на увазі можливість клієнта вивільнити свої емоції в діалозі з терапевтом (розповісти про наболіле, плакати, кричати й т. д.), тобто дати своїм переживанням природний вихід. Тим самим знімаючи напругу з тіла. Новий емоційний досвід сприяє формуванню нових нейронних зв’язків, іншими словами, старі моделі поведінки можуть змінюватися, і таким чином поліпшується якість життя. Новий досвід так само може сприяти перенаправленню енергії та зниженню інтенсивності тілесних симптомів. Наприклад: Ви завжди боялися відмовити іншим у чомусь через страх, що вони Вас відкинуть і залишать самого. У новому досвіді, отриманому в контакті з психотерапевтом, Ви починаєте розуміти, що все може бути по-іншому. Ви починаєте відчувати себе вільніше і комфортніше. Розширення усвідомлення – це можливість поглянути на ситуацію під іншим кутом, збільшити кількість можливостей для дій. Відкрити для себе нові шляхи вирішення своїх питань. У Вас з’являється вільний вибір – як вчиняти, робити щось чи ні. Уже саме прийняття свого права вибору може поліпшити Ваш фізичний стан. В контексті тілесних методів і технік виділяють: спрямовані на тілесні відчуття (яке відчуття, в якій частині тіла знаходиться), виявлення, яке почуття стримує відчуття в тілі, спрямованість даного переживання та ін. Наприклад: у клієнта біль в області нижньої щелепи (звісно, пройдено попереднє обстеження у фахівця і нічого не виявлено). Можна використовувати тілесні техніки, спрямовані на усвідомлення, що це за біль, яке почуття і до кого із значущих в житті людей спрямовано. Далі йде робота з симптомом і внутрішніми психічними особливостями клієнта, ототожнення клієнта з самим симптомом, усвідомленням «що цей симптом хоче сказати клієнту», і чого він позбавляє, а що дає клієнтові в життя.

Чому не варто намагатися “позбутися симптому?”

Психосоматичний симптом хоч і виглядає для самого клієнта вкрай небажаним, може мати ще кілька особливостей: він може бути компонентом певного психологічного захисту і задовольняти потребу самого клієнта. Наприклад: у клієнта вибіркова глухота на звернення до нього різних людей. Одних людей виразно чує, інших не чує взагалі. (звісно, клієнт пройшов попереднє обстеження слуху, патологій і порушень немає). При чому не чує виключно декількох найближчих родичів. Суть симптому в тому, що він захищає клієнта від нестерпності емоційної напруги, пов’язаної з іншою людиною. Це той випадок, коли симптом набагато безпечніший для психіки клієнта, ніж інтенсивність переживань в контакті з іншою людиною. Питання: чи потрібно різко або взагалі намагатися позбутися цього симптому? Якщо без симптому психіка може не впоратися і будуть більш тяжкі наслідки. Другий приклад: У клієнта є прихована потреба отримувати тепло і турботу від оточуючих. Попросити безпосередньо він, в силу своїх особливостей, не може, а нереалізована потреба живе і далі. Організм доступним йому способом формує симптом (часто хворіє в цілому, формує захворювання органів та ін. симптоми), що змушує оточуючих про нього піклуватися. Або є такі симптоми, позбувшись від яких, людині доведеться робити щось таке, чого вона вкрай не бажає. Питання: чи потрібно від таких симптомів позбавлятися? Основним завданням психолога і клієнта є дослідження даного симптому, пошук причин його виникнення і формування нових способів задовольняти потребу, яку даний симптом «обслуговує». У міру такої роботи симптом втрачає первісний зміст для організму і поступово зникає.

Якщо психосоматикою страждає хтось із близьких, то як поводити себе родичам?

Багатогранність цього питання не тільки в тому, що якось треба себе поводити по відношенню до самої людини з психосоматикою, але і якось справлятися з власними переживаннями поруч із нею. І друга частина більш важлива. Адже по відношенню до родича, ми можемо найчастіше тільки рекомендувати піти до фахівця і підтримувати його в цьому. А ось як переживати себе в ситуації, коли хворіє близька людина? Як справлятися з власними почуттями страху, болю, провини, злості, безсилля і т. д.? Чи дозволяємо ми собі переживати всі ці почуття? Чи маємо ми на них право? Ми повинні тільки підтримувати людину або маємо право бути собою? Всі ці питання – сфера індивідуального дослідження, адже стандартної поведінки не існує.

Яких помилок можна припуститися, якщо людина страждає психосоматикою?

Помилкою було б вважати, що будь-який психосоматичний симптом можна прибрати шляхом психотерапії, без допомоги сучасної медицини. І навпаки: ігноруючи свої почуття і емоції, намагатися позбутися симптому виключно медикаментозно. Все залежить від складності та особливостей симптому. Можливою помилкою може бути шаблонне трактування значення симптому або хвороби, без урахування індивідуальних особливостей, ігнорування генетичної схильності до того чи іншого захворювання. Також хибною може бути ідея, що симптом взагалі потрібно прибирати. Адже ми пам’ятаємо, що це не завжди хороший шлях. Записатися до нас на прийом можна, зателефонувавши за номером: +38 098 358 3868.

Автор статті: Камілла Качинська

Записатися на консультацію

    Ви можете скористатися формою для запису на консультацію нижче:

      Ви можете замовити зворотний дзвінок використовуючи цю форму: