Діти від попереднього шлюбу та нова сім’я: як жити щасливо разом?
На сьогоднішній день дуже велика кількість пар розходяться, не проживши і 5 років разом. І все б нічого, якби не те спільне, що вони нажили за ці роки, а саме – діти. Часто діти стають точкою спотикання як і розлученні, і у житті після нього. Що ж робити, якщо ви або ваша половинка опинилися в подібній ситуації і як вийти з цього з найменшими втратами про це і буде моя стаття.
Насправді, незалежно від того, хто ви – чоловік чи жінка, переживання щодо прийняття дітей від попереднього шлюбу однаково складні, хоча громадська думка кардинально різна. Якщо говорити про чоловіків, які не можуть або не хочуть приймати чужу дитину, то соціум дуже підтримуюче на це реагує і всіляко виправдовує поведінку чоловіка: «який молодець, виховує чужих дітей, як йому складно». А ось жінку, яка не готова ростити та прийняти чужу дитину, готові закидати камінням: «яка ж ти жінка! Якщо любиш чоловіка, повинна прийняти і його дитину і т.д.», а до тієї жінки, яка таки прийме чужу дитину і спробує ставитись до неї, як до своєї власної, ставляться так, ніби це само собою зрозуміло і так і повинно бути.
Виходячи з цього можуть виникати певні труднощі, такі як: конфлікти в парі через ставлення до дітей; конфлікт між дитиною та дорослою; конфлікти між рідним батьком та вітчимом (мачухою) та інші не менш важливі теми.
Що ж робити, якщо ви і є той самий вітчим чи мачуха?
Перш, ніж увійти в будинок вашого майбутнього чоловіка чи дружини, для вас поки що чужий, так само, як чужа його (її) сім’я та його (її) діти, згадайте приказку про статут та монастир. Не забувайте, що в перший після початку спільного життя час вам доведеться узгоджувати з ними всі свої дії, вчинки та бажання. Але щоб жити було трохи легше, постарайтеся не порушувати цих трьох правил:
Правило перше: все одно все буде інакше.
Не варто малювати собі ідилічні картинки щасливого побуту, т.к. на практиці все буде інакше. У сім’ї вже існує статут поведінки і варто спочатку прийняти ті правила, які встановлені в цьому будинку, як і належить всякому вихованого гостю. Ви поки що гість, незважаючи на кільце на безіменному пальці, штамп у паспорті та різницю у віці між вами та дітьми. І господаркою (господарем) або хоча б повноправним членом сім’ї не станете доти, доки всі домочадці не визнають вас таким. Самі й добровільно.
Правило друге: жодних революцій.
Не варто починати миттєву перебудову звичного укладу під гаслом: «Ну, тепер ми заживемо!». У такому разі над нормальними стосунками вітчима, мачухи та дітей нависне найреальніша загроза.
Людина взагалі не любить і навіть боїться змін. Тим більше не до вподоби йому зміни раптові, агресивні. Але при цьому він нічого не має проти прогресу. За умови, що той входитиме в життя непомітно, потихеньку.
Поява вітчима, мачухи здорово змінили життя сім’ї, і всім, хто до неї входить, доведеться звикнути до нового наповнення життя. Потрібно дати їм час, не поспішати. Ніхто не закликає відмовитися від своїх планів назавжди – просто втілювати їх потрібно якомога м’якше. Дозвольте змінам у будинку та у відносинах розвиватися поступово, з часом. Нехай вирішальної ролі вітчима чи мачухи в них буде мінімум принаймні зовні. Так вдасться уникнути активного опору, який є природним для людей, які сприймають щось нове.
Правило третє: стосунки передусім!
З першого дня спільного життя немає необхідності братися за виховання пасинка чи пасерби, переборіть себе. Зрештою, перед вами не домашня тварина і не кактус, а жива людина, незалежна та наділена всіма правами. Спочатку в сім’ї потрібно постаратися більше піклуватися про ваші стосунки з новими маленькими родичами, а розмови про користь і шкоду покарань і вимог, що висуваються, краще залишити для рідних батьків. Не забувайте, що будь-яка жорстка діяльність з боку мачухи, вітчима яка б справедлива вона не була, викличе образу у дітей і змусить сумніватися їхніх рідних батьків. Але не впадайте і в іншу крайність: не намагайтеся завоювати прихильність дитини, балуючи її і в усьому потураючи. У кращому випадку отримаєте зневагу, у гіршому – вам сядуть на шию, та так, що потім і за допомогою чоловіка чи дружини не знімете.
Якщо резюмувати все вище сказане, то найчастіше перші роки повторного шлюбу відбуваються у стресовій, хаотичній обстановці. Але на щастя, згодом і в таких сім’ях все стає на свої місця.
Бережіть один одного і пам’ятайте, що діти виростуть і підуть створювати свої сім’ї, а ви залишитеся. І те, з ким ви залишитеся і в яких стосунках вирішувати тільки вам.