5 навичок, які необхідно розвивати у дитини для забезпечення його безпеки
Вчіть дитину здорової критичності.
Як правило, дитина за умовчанням вважає дорослу людину авторитетною і довіряє її діям. Тому важливо пояснювати дитині, що бувають різні. На вигляд добрий дядечко, що пропонує іграшку/цукерку, може виявитися злочинцем. А хлопчик, що обсипав піском на дитячому майданчику, – другом на все життя.
Озбройте дитину знаннями, які допоможуть їй відрізнити підозрілу поведінку незнайомців:
просять про допомогу дітей
запитують якусь особисту інформацію
пропонують пригостити якимись ласощами
переконують, що батьки попросили його зробити щось (наприклад, відвезти дитину додому) тощо.
Вчіть дитину говорити “ні”.
Діти, як правило, дуже чуйні і почуваються незручно в ситуаціях, коли їхні дії можуть здатися неввічливими («що подумає про тебе, тітко», «старших треба слухатися» – ці наші автоматичні фрази, які мають зворотний бік медалі). Тому важливо пояснити дитині, що говорити «ні» сторонньому дорослому, у той момент, коли йому пропонують зробити щось, що викликає у нього відчуття небезпеки, потрібно без страху і сором’язливості. Дитина повинна знати, що безпека важливіша за правила пристойності.
Для кращого засвоєння інформації, програвайте з дитиною можливі небезпечні ситуації та переконайтеся, що дитина знає, як у них правильно діяти.
Вчіть дитину просити допомоги.
Змалку ми вчимо дітей «поводитися пристойно», не кричати в громадських місцях, бути сильними і сміливими. Тому часто в момент небезпеки крикнути та покликати на допомогу їм украй важко. Завдання батька пояснити дитині, що в екстреній ситуації він повинен привернути до себе якнайбільше уваги і не соромитися голосно кричати. Кожна дитина повинна знати, до кого вона може звернутися за допомогою у дитячому садку, школі, у метро, на вулиці, якщо батьків немає поряд. А також пам’ятати напам’ять телефони екстрених служб та найближчих родичів.
Вчіть дитину знати та поважати свої межі.
Для наочності можна використовувати “Коли спілкування”.
Запропонуйте дитині розглянути її і разом обговоріть межі допустимого в кожному секторі. Наприклад, сектор 1 “Я, особистий простір”. Тут кожній дитині необхідно донести, що її тіло належить тільки їй і торкатися її чужим людям неприпустимо.
Вчіть дитину ділитися своїми почуттями та переживаннями з близькими.
Кожна дитина повинна знати, що якщо з нею відбувається щось, що її турбує і викликає неоднозначні переживання, вона може розповісти про це комусь із близьких, не боячись засудження, оцінок, покарання, а навпаки, знаючи, що вона отримає підтримку, допомогу та при необхідності захист.
